Приветствую Вас ГостьСуббота, 23.09.2017, 12:10

Мой сайт


Конвенція про права дитини


Стаття 40

1. Держави-учасниці визнають право кожної дитини, яка, як
вважається, порушила кримінальне законодавство, звинувачується або
визнається винною в його порушенні, на таке поводження, що сприяє
розвиткові у дитини почуття гідності і значущості, зміцнює в ній
повагу до прав людини й основних свобод інших та при якому
враховуються вік дитини і бажаність сприяння її реінтеграції та
виконання нею корисної ролі в суспільстві.
2. 3 цією метою і беручи до уваги відповідні положення
міжнародних документів, Держави-учасниці, зокрема, забезпечують,
щоб:
а) жодна дитина не вважалася порушником кримінального
законодавства, не була звинувачена та визнана винною в його
порушенні через дію чи бездіяльність, які не були заборонені
національним і міжнародним правом на час їх здійснення;
b) кожна дитина, яка, як вважається, порушила кримінальне
законодавство чи звинувачується в його порушенні, мала принаймні
такі гарантії:
i) презумпцію невинності, поки її вина не буде доведена
згідно із законом;
ii) негайне і безпосереднє інформування її про звинувачення
проти неї, а у випадку необхідності, через її батьків чи законних
опікунів, та одержання правової й іншої необхідної допомоги при
підготовці та здійсненні свого захисту;
iii) невідкладне прийняття рішення з розглядуваного питання
компетентним, незалежним і безстороннім органом чи судовим
органом у ході справедливого слухання згідно із законом у
присутності адвоката чи іншої відповідної особи і, якщо це не
вважається таким, що суперечить найкращим інтересам дитини,
зокрема, з урахуванням її віку чи становища її батьків або
законних опікунів;
iv) свобода від примусу щодо даваних свідчень чи визнання
вини; вивчення показань свідків звинувачення або самостійно, або
за допомогою інших осіб та забезпечення рівноправної участі
свідків захисту та вивчення їх свідчень;
v) якщо вважається, що дитина порушила кримінальне
законодавство, повторний розгляд вищим компетентним, незалежним і
безстороннім органом чи судовим органом згідно із законом
відповідного рішення та будь-яких вжитих у цьому зв'язку заходів;
vi) безплатна допомога перекладача, якщо дитина не розуміє
використовуваної мови чи не розмовляє нею;
vii) повна повага її особистого життя на всіх стадіях
розгляду.
3. Держави-учасниці прагнуть сприяти створенню законів,
процедур, органів і установ, що мають безпосереднє відношення до
дітей, які, як вважається, порушили кримінальне законодавство,
звинувачуються чи визнаються винними в його порушенні, і зокрема:
а) встановленню мінімального віку, нижче якого діти
вважаються нездатними порушити кримінальне законодавство;
b) у випадку необхідності і бажаності вжиттю заходів щодо
поводження з такими дітьми без використання судового розгляду за
умов повного додержання прав людини і правових гарантій.
4. Необхідна наявність таких різних заходів, як догляд,
положення про опіку і нагляд, консультативні послуги, призначення
випробного строку виховання, програми навчання і професійної
підготовки, та інших форм догляду, що замінюють догляд в
установах, з метою забезпечення такого поводження з дитиною, яке
забезпечувало б її добробут і відповідало її становищу та
характеру злочину.

Стаття 41

Жодне в цій Конвенції не торкається будь-яких положень, які
більшою мірою сприяють здійсненню прав дитини і можуть міститися:
а) в законі Держави-учасниці, або
b) в нормах міжнародного права, що діють щодо даної держави.

Частина II

Стаття 42

Держави-учасниці зобов'язані, використовуючи належні та
дійові засоби, широко інформувати про принципи і положення
Конвенції як дорослих, так і дітей.

Стаття 43

1. 3 метою розгляду прогресу, досягнутого
Державами-учасницями щодо виконання зобов'язань, взятих згідно з
цією Конвенцією, засновується Комітет по правах дитини, який
здійснює функції, передбачені нижче.
2. Комітет складається з десяти експертів, що відзначаються
високими моральними якостями та визнаною компетентністю в галузі,
охоплюваній цією Конвенцією. Членів Комітету обирають
Держави-учасниці з числа своїх громадян, вони виступають в
особистій якості, при цьому приділяється увага справедливому
географічному розподілу, а також головним правовим системам.
3. Членів Комітету обирають таємним голосуванням із числа
внесених до списку осіб, висунутих Державами-учасницями. Кожна
Держава-учасниця може висувати одну особу з числа своїх громадян.
4. Первісні вибори в Комітет проводяться не пізніше ніж через
шість місяців з дня набуття чинності цією Конвенцією, а надалі -
раз на два роки. Принаймні за чотири місяці до дня кожних виборів
Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй звертається до
Держав-учасниць з листом, пропонуючи їм подати свої кандидатури
протягом двох місяців. Потім Генеральний секретар складає в
алфавітному порядку список всіх висунутих таким чином осіб із
зазначенням Держав-учасниць, які висунули цих осіб, та представляє
цей список Державам-учасницям цієї Конвенції.
5. Вибори проводяться на нарадах Держав-учасниць, які скликає
Генеральний секретар у центральних установах Організації
Об'єднаних Націй. На нарадах, де дві третини Держав-учасниць
складають кворум, обраними до складу Комітету є ті кандидати, які
дістали найбільшу кількість голосів і абсолютну більшість голосів
представників Держав-учасниць, що присутні та беруть участь у
голосуванні.
6. Члени Комітету обираються на чотирирічний строк. Вони
мають право бути переобраними у випадку повторного висунення їх
кандидатур. Строк повноважень п'яти членів, обраних на перших
виборах, минає в кінці дворічного періоду; негайно після перших
виборів імена цих п'яти членів визначаються голови наради шляхом
жеребкування.
7. У випадку смерті або відставки якого-небудь члена Комітету
або якщо він чи вона з якоїсь іншої причини не може більше
виконувати обов'язки члена Комітету, Держава-учасниця, що висунула
даного члена Комітету, призначає іншого експерта з числа своїх
громадян на строк, що залишився, за умови схвалення Комітетом.
8. Комітет встановлює власні правила процедури.
9. Комітет обирає своїх службових осіб на дворічний строк.
10. Сесії Комітету, як правило, проводяться в центральних
установах Організації Об'єднаних Націй або в будь-якому іншому
відповідному місці, визначеному Комітетом. Комітет, як правило,
проводить сесії щорічно. Тривалість сесії Комітету визначається і
при необхідності переглядається на нарадах Держав-учасниць цієї
Конвенції за умови схвалення Генеральною Асамблеєю.
11. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй надає
необхідні персонал і матеріальні засоби для ефективного здійснення
Комітетом своїх функцій відповідно до цією Конвенції.
12. Члени Комітету, заснованого відповідно до цієї Конвенції,
одержують схвалювану Генеральною Асамблеєю винагороду з коштів
Організації Об'єднаних Націй в порядку та на умовах, встановлених
Генеральною Асамблеєю.

Стаття 44

1. Держави-учасниці зобов'язані подавати Комітету через
Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй доповіді про
вжиті ними заходи щодо закріплення визнаних у Конвенції прав та
прогрес, досягнутий у здійсненні цих прав:
а) протягом двох років після набуття чинності цією Конвенцією
для відповідної Держави-учасниці;
b) надалі - кожні п'ять років.
2. У доповідях, які подаються відповідно до цієї статті,
зазначаються фактори і труднощі, якщо такі є, що впливають на
ступінь виконання зобов'язань за цією Конвенцією. Доповіді містять
також достатню інформацію, з тим щоб забезпечити Комітету повне
розуміння дії Конвенції у даній країні.
3. Державі-учасниці, яка подала Комітету всебічну первинну
інформацію, немає необхідності повторювати у наступних доповідях,
що подаються відповідно до пункту 1 підпункту b цієї статті,
раніше викладену основну інформацію.
4. Комітет може запитувати у Держав-учасниць додаткову
інформацію, що стосується здійснення цієї Конвенції.
5. Доповіді про діяльність Комітету раз на два роки
представляються Генеральній Асамблеї через Економічну та Соціальну
Раду.
6. Держави-учасниці забезпечують широку гласність своїм
доповідям у власних країнах.

Стаття 45

3 метою сприяння ефективному здійсненню Конвенції та
заохочення міжнародного співробітництва в галузі, охоплюваній цією
Конвенцією:
а) спеціалізовані установи, Дитячий фонд Організації
Об'єднаних Націй та інші органи Організації Об'єднаних Націй мають
право бути представленими при розгляді питань про здійснення таких
положень цієї Конвенції, які входять до сфери їх повноважень.
Комітет може запропонувати спеціалізованим установам, Дитячому
фонду Організації Об'єднаних Націй та іншим компетентним органам,
якщо він вважає це за доцільне, подавати висновки експертів щодо
здійснення Конвенції у тих галузях, які входять до сфери їх
відповідних повноважень. Комітет може запропонувати
спеціалізованим установам, Дитячому фонду Організації Об'єднаних
Націй та іншим органам Організації Об'єднаних Націй подавати
доповіді про здійснення Конвенції у галузях, що входять до сфери
їх діяльності;
b) Комітет направляє, якщо він вважає за доцільне, до
спеціалізованих установ, Дитячого фонду Організації Об'єднаних
Націй та інших компетентних органів будь-які доповіді
Держав-учасниць, в яких вміщені прохання про технічну консультацію
чи допомогу або йдеться про потреби в цьому, зазначені зауваження
та пропозиції Комітету, якщо такі є, щодо таких прохань чи
зауважень;
с) Комітет може рекомендувати Генеральній Асамблеї
запропонувати Генеральному секретарю провести від її імені
дослідження з питань, що стосуються прав дитини;
d) Комітет може вносити пропозиції і рекомендації загального
характеру, засновані на інформації, одержаній відповідно до
статтей 44 і 45 цієї Конвенції. Такі пропозиції і рекомендації
загального характеру направляються будь-якій зацікавленій
Державі-учасниці і повідомляються Генеральній Асамблеї поряд із
зауваженнями Держав-учасниць, якщо такі є.

Частина III

Стаття 46

Ця Конвенція відкрита для підписання її всіма державами.

Стаття 47

Ця Конвенція підлягає ратифікації. Ратифікаційні грамоти
здаються на зберігання Генеральному секретарю Організації
Об'єднаних Націй.

Стаття 48

Ця Конвенція відкрита для приєднання до неї будь-якої
держави. Документи про приєднання здаються на зберігання
Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 49

1. Ця Конвенція набуває чинності на тридцятий день після дати
здачі на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних
Націй двадцятої ратифікаційної грамоти або документа про
приєднання.
2. Для кожної держави, яка ратифікує цю Конвенцію або
приєднується до неї після здачі на зберігання двадцятої
ратифікаційної грамоти або документа про приєднання, ця Конвенція
набирає чинності на тридцятий день після здачі такою державою на
зберігання її ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.

Стаття 50

1. Будь-яка Держава-учасниця може запропонувати поправку і
подати її Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.
Генеральний секретар потім направляє запропоновану поправку
Державам-учасницям з проханням повідомити його, чи висловлюються
вони за скликання конференції Держав-учасниць з метою розгляду цих
пропозицій і проведення по них голосування. Якщо протягом
чотирьох місяців, починаючи з дати такого повідомлення, принаймні
третина Держав-учасниць висловиться за таку конференцію,
Генеральний секретар скликає цю конференцію під егідою Організації
Об'єднаних Націй. Будь-яка поправка, прийнята більшістю
Держав-учасниць, які присутні та голосують на цій конференції,
подається Генеральній Асамблеї на її затвердження.
2. Поправка, прийнята згідно з пунктом 1 цієї статті, набуває
чинності після затвердження її Генеральною Асамблеєю Організації
Об'єднаних Націй та прийняття її більшістю у дві третини
Держав-учасниць.
3. Коли поправка набуває чинності, вона стає обов'язковою для
тих Держав-учасниць, які її прийняли, а для інших Держав-учасниць
залишаються обов'язковими положення цієї Конвенції і будь-які
попередні поправки.

Стаття 51

1. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй отримує
та розсилає всім державам текст застережень, зроблених державами у
момент ратифікації або приєднання.
2. Застереження, не сумісні з цілями і завданнями цієї
Конвенції, не допускаються.
3. Застереження можуть бути зняті у будь-який час шляхом
відповідного повідомлення, направленого Генеральному секретарю
Організації Об'єднаних Націй, який потім повідомляє про це всі
держави. Таке повідомлення набуває чинності з дня отримання його
Генеральним секретарем.

Стаття 52

Будь-яка Держава-учасниця може денонсувати цю Конвенцію
шляхом письмового повідомлення Генерального секретаря Організації
Об'єднаних Надій. Денонсація набуває чинності через рік після
отримання повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 53

Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй
призначається депозитарієм цієї Конвенції.

Стаття 54

Оригінал цієї Конвенції, англійський, арабський, іспанський,
китайський, російський і французький тексти якої є однаково
автентичними, здається на зберігання Генеральному секретарю
Організації Об'єднаних Націй.

НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижчепідписані повноважні представники,
належним чином на те уповноважені своїми відповідними урядами,
підписали цю Конвенцію.


Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 2
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Вход на сайт
Поиск
Календарь
«  Сентябрь 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Архив записей
Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz